Полежака + Барабас.
"Весна, Любов, Полежака"
Видавець – МО "Остання Барикада", 2011
16 треків.
Після того, як хлоп із макітрою, виголеною "під Котовського", а саме – харків’янин Артем Полежака став найтитулованішим слемером України і видав першу в Україні поетичну збірку без жодного тексту, він нібито міг би спокійно "спочивати на лаврах", засліплюючи своїм "сяйвом" інших, ще зелених. Але досконалість не знає меж, тому слідом за музично-поетичними доробками метрів Андруховича і Жадана виходить ось цей альбом. Коротко про вірші: дуже сильно, дуже актуально і дуже матюкливо. Полежака – один із небагатьох, хто висміює нинішню владу сміливо й відкрито, не переймаючись можливими наслідками, а вони у такій "демократичній" країні, як наша, справді цілком можливі. Отже, щирий, чим і підкуповує. Коротко про музику: стандартний джазовий мінімалізм. Поет залучив до свого проекту лише два барабани і бас, що в підсумку й дало назву "Барабас". Проект задумувався, як одноразовий перформенс, але він просто не мав права зникнути після фурору, викликаного виступом на останньому Форумі видавців у Львові. Залишається сподіватись, що на цьогорічному буде не гірше.
Тінь Сонця.
"Танець серця"
Видавець – "Наш Формат", 2011
13 пісень
Відомий столичний рок-гурт "Тінь Сонця", стилістика якого найкраще потрапляє під визначення "козацький хеві-метал", цього місяця презентував свій новий, довгоочікуваний альбом "Танець серця". Не забарився гурт і з туром на його підтримку: зокрема 16 квітня вперше змогли наочно оцінити патріотичний метал зі столиці і чернівчани. Ніхто не сумнівався, що концерт буде вдалим, як, зрештою, і сталося. Головне – що зібралися щирі поціновувачі такої музики. Альбом "Танець серця" – максимально різноплановий і, за словами лідера формації Сергія Василюка, значно доросліший та найбільш відвертий в історії гурту. Альбом розповість про велику любов і сімейні цінності, про відданість батьківщині та відповідальність за її майбутнє. Особливо привернуть увагу слухача пісні, в яких сміливо говориться про неоднозначність смерті, зв’язок минулого з майбутнім та стосунки з потойбіччям, від якого ми зазвичай сахаємося. У звучанні платівки шанувальники відчують не лише оновлений саунд команди, але й цікаві експерименти.
И друг мой грузовик.
"Стилизация послевкусия"
Видавець – Автор, 2011
6 пісень + бонус
Дуже добре, що цей легендарний дніпропетровський гурт довго не заморочувався над проблемою набирання пісень на повноцінний альбом, як це буває з багатьма іншими музикантами, через що на їхні платівки доводиться чекати роками. Записали шість пісень і видали їх як додаток до чергового числа журналу Upgrade Special – і собі на радість, і прихильникам на втіху. Бонусом до платівки є міні-фільм власне про запис і атмосферу, в яку занурились музиканти під час цього запису. Гурт не ставив перед собою завдання винайти гвинтокрил, а наполегливо продовжує бавитись в улюблені стилі: post-punk, grunge, alternative. Шість пісень – це шість окремих історій, як завше, про конкретних людей, а ще – потоки світосприйняття з усіма їхніми відтінками. Можливо, тут йдеться про ситуації, коли хочеться кричати, а тебе ніхто не чує. Тому крик переростає у спів чи то пак декламацію вокаліста гурту Антона Слєпакова. А оскільки декламувати є про що, значить, "Грузовики" неодмінно випустять щось іще – щось несподіване, свіже і місцями незрозуміле, як, наприклад, ось цей альбом: http://www.ex.ua/view_comments/5329024
Відірвані.
"Відірвані від світу цього"
Видавець – Автор, 2011
13 треків
Блукав нещодавно містом і натрапив на афішу про те, що в Будинку Офіцерів виступає гурт "Переплавка" і ще кілька формацій, назви яких мені нічого не казали. Трохи покопався в Інтернеті – і ти ба: виявляється, існує цілий пласт музики не для всіх. Точніше, музика ця якраз для всіх, але слухають її далеко не всі. Бо вона з християнським нахилом. Зазирнувши на сайт http://pereplavka.org.ua/family/, можна дізнатись, що там таких "переплавлених" чи як би їх краще назвати – ціла сім’я, починаючи від бардівської музики і закінчуючи рокерами та ембіент-проектами. Музика "Відірваних" саме з останньої категорії: такий собі одночасний "релакс" і "підгруз". Зізнаюся, завжди думав, що вся релігійна музика – це банальна фонограма з не менш банальним текстом на тему Господа Бога. Аж ні. Загалом згаданий сайт, як і проект "Відірвані" зокрема, показує різнобарвність "не такої" музики. Звичайно, у текстах йдеться про пошук сенсу життя і свого місця у ньому, що новим назвати важко. Але як зроблено! Трохи послухавши, мимоволі ловиш себе на думці про тимчасовість існування…
