Молодий буковинець » у номері » культура, шоу-бізнес » «Мої тексти добродушні й веселі»

«Мої тексти добродушні й веселі»

у номері / культура, шоу-бізнес
2 167
0
Олег Коцарев – поет, прозаїк, журналіст. Народився 1981 року в Харкові. Автор книжок поезії "Коротке і довге", "Цілодобово!" (спільно з Богданом-Олегом Горобчуком і Павлом Коробчуком), "Мій перший ніж" та збірки оповідань "Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого". Учасник літературних фестивалів у Варшаві, Мінську, Москві, Києві, Львові, Донецьку, Запоріжжі та ін. Лауреат літературних премій видавництва "Смолоскип" та ім. В. Підмогильного. Веде авторський блог olehkots.livejournal.com. Завітавши до Чернівців, Олег трохи розповів про рідний Харків та про себе як письменника і читача.

– Як би ти охарактеризував свої твори людям, які їх не читали?

– У моїх текстах є багато збігів обставин та абсурду. Подекуди вони досить сюжетні, але нерідко переходять у суцільну метафорику. При цьому вони добродушні й веселі.

– Яким є твій читач?

– Важко відповісти. Проте найчастіше це все-таки молодь, хоча бувають і старші люди. Я не знаю, хто купує книжки, але бачу, хто приходить на літературні вечори. Загалом це особи, обізнані з сучасним літературним процесом та позбавлені комплексів. У своїх творах я не цураюся інтимних тем, через що неодноразово зазнавав осуду з боку консервативних читачів.

– Ти побував у Кракові на стипендії "Вілла Деціуша". Як вдалося туди потрапити і які враження від перебування у Польщі?

– Взяти участь у цій програмі можуть усі, хто займається літературою. Треба заповнити відповідну анкету і виграти. Згідно з умовами, ти живеш там три місяці у зручному будиночку, отримуєш стипендію і працюєш собі на втіху. Особисто я написав там 22 тексти. Та ще й відвідав завдяки цій програмі багато закордонних фестивалів, зокрема у містах Польщі та Німеччини.

– Окрім поетичної та прозової творчості, ти пишеш також критичні статті. Що це: спосіб самовираження чи можливість заробітку?

– За фахом я журналіст, тому це моя робота. Звичайно, потрібно за щось жити, а на літературі багато не заробиш. До того ж, рецензувати чужі тексти дуже корисно для власного професійного становлення. Перш за все, у своїх статтях я досліджую тих авторів, які мені цікаві. Іноді вважаю за потрібне просто поінформувати про книжку, яка чимось вразила. Основним завданням вважаю можливість дати читачеві чітко зрозуміти риси певного художнього твору.

– Що зараз читаєш?

– Днями ознайомився з новим романом Оксани Забужко. А дорогою до Чернівців читав "Досвід коронації" Костя Москальця. Із зарубіжних останнім часом прихилився до Фолкнера. А з молодих авторів подобаються твори Юлі Стахівської, Дмитра Лазуткіна, Остапа Сливинського та Сашка Ушкалова.

– В одному з оповідань твоєї нової книги дія розгортається у трамваї...

– У міській культурі трамваї несуть своєрідне естетичне навантаження. Вони значно відрізняються від автобусів і тролейбусів. Я б навіть сказав, що трамваї є річчю сакральною. У Харкові, звідки я родом, це дуже поширений вид транспорту.

– Чи є щось спільне між твоїм Харковом і Чернівцями?

– У вас я вже втретє. Двічі приїжджав сюди як турист, блукав містом, фотографував будинки і спостерігав за людьми, а цього разу мав можливість виступити перед чернівецькою публікою. Географічно Харків і Чернівці ніби врівноважують одне одного, вони знаходяться на полюсах нашої країни, але і Харків – не зовсім Схід, і Чернівці – не зовсім Захід. А взагалі, в Україні цікава ситуація з літературними осередками: вони то з’являються, то раптово зникають, і не дуже зрозуміло, з чим це пов’язано. Як виникає той-таки "станіславський феномен" чи "житомирська школа"? Але тепер завдяки Інтернету література стає менш регіональною. І, як на мене, це позитивний момент.
Лілія ШУТЯК
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують