Молодий буковинець » у номері » культура, шоу-бізнес » «У США за кілька днів розкупили альбом пісень Iвасюка»

«У США за кілька днів розкупили альбом пісень Iвасюка»

у номері / культура, шоу-бізнес
2 894
0
З народним артистом України Павлом Дворським кореспондент "МБ" зустрілася у Чернівецькому музично-драматичному театрі. Зі сльозами на очах Павло Ананійович зізнався, що його переповнюють спогади – 1974 року в залі театру звучали українські пісні. На свято прийшов Володимир Івасюк. Зусібіч чулися вигуки: "Ваша музика – світло і любов", "Ви – композитор, що робить світ кращим".
– Той вечір дуже пам’ятний для мене, – каже Павло Ананійович. – Я навчався у Чернівецькому музичному училищі і мав свій невеличкий творчий колектив. Перед виступом до мене підійшов Володя і сказав: "Павле, тобі вже час іти у професійний колектив "Смерічка". Я зауважив, що спочатку хочу здобути музичну освіту. Володимир з посмішкою заперечив, що навчання мине як один день і я виступатиму в "Смерічці".
Його слова здійснилися через півтора року. В ансамблі "Смерічка" я працював майже 18 років, але ті Володимирові слова підтримки я не забуду ніколи.
– У 1970-ті роки у Чернівцях відбувалося щось неймовірне! – пригадує Павло Дворський. – Студенти лазили у вікна маленьких концертних приміщень, щоби послухати пісні Володимира. Про його музичні шедеври знали усі. Без перебільшення, Володині пісні – феномен! Коли "Смерічка" виконувала його композиції, нам підспівували і словаки, і чехи, і німці, і французи. По їхніх очах було видно, що вони розуміли суть пісні.
Пригадую, як ансамбль "Смерічка" вперше приїхав у США на гастролі.
У Вашингтоні наш колектив познайомився із сім’єю Крулі, яка 1973 року створила ансамбль "Намисто" і видала платівку Володимира Івасюка. Її розкупили за кілька днів.
Ансамбль "Смерічка" завжди із нетерпінням чекав на нові пісні Володі. Він навчався у Львові, але все "щойно написане" віз до Чернівців. Друзі Володі збиралися у музичному класі філармонії. Він сідав за стіл, відкривав дипломат, повільно виймав клавір… А нам з Назарієм Яремчуком у цей час перехоплювало подих – ми розуміли, зараз буде щось неймовірне! Володимир грав, а Назарій розквітав і шепотів: "Оце пісня! Це ж шлягер…"
А потім були концерти у Львові. Тоді не всі могли дістати квитки. Чимало львів’ян вилазили на горище, щоби одним вухом послухати Володимирові пісні.
– Вперше з Володимиром ми зустрілися 1965 року на конкурсі музичних шкіл області. Я виступав за Кельменецьку музичну школу, Володя – за Кіцманську. Я грав на баяні, Володя – на скрипці. Зі своїм великим баяном я поспішав вийти на сцену. Ми зіткнулися з Володею у вузенькому коридорі. Він зауважив: "Ну куди ж ти так поспішаєш?! Ти все встигнеш і заграєш дуже гарно. Так і все життя буде наповнене музикою…" І справді, моє життя – це українська пісня. Я назавжди запам’ятав цей момент. І навіть коли була негласна заборона на пісні Володимира, ансамбль "Смерічка" все одно їх виконував.
Валерія ЧОРНЕЙ
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують