Молодий буковинець » у номері » культура, шоу-бізнес » «Українського телебачення як такого немає»

«Українського телебачення як такого немає»

у номері / культура, шоу-бізнес
2 217
0
З відомим письменником і телевізійником Юрієм Макаровим ми поспілкувалися, коли він завітав до Чернівців з презентацією короткометражних фільмів молодих режисерів.
– Ви були у складі журі 38-го кінофестивалю "Молодість". Які враження?
– Було багато мотлоху, але траплялися й фільми, які цілком варті того, щоб їх показати. Була стрічка, яка мене обурила – "Маленьке життя" Олександра Жовни. Режисер розповідав, що актриса, яку він хотів зняти у своєму фільмі, запросила "аж" 500 доларів за день зйомки. Даруйте, якщо ти хочеш мати справу з професіоналами, то маєш враховувати, що вони цим заробляють гроші. А він вирішив зекономити і зняв у фільмі свою доньку. А дівчинка абсолютно "не з цієї історії". Був ще фільм Юрія Іллєнка, який "очі би мої не бачили". Усе було нормально, доки режисер не вирішив приліпити в кінці метафору. Нею він закреслив увесь фільм.
– Загалом що ви думаєте про сучасний український кінематограф?
– Він не може бути цілком нормальним, тому що складається з
кількох автономних потоків. Перший – це люди, які пройшли крізь інститут імені Карпенка-Карого та "кульок" імені Поплавського. Другий – люди, які, крім того, що пройшли цю школу, ще й стежать, що робиться у світі, дивляться кіно, читають, їздять скрізь. І третя частина – та, яка нічого не хоче знати, лише хоче самоствердитися. На жаль, у нашої влади немає розуміння, що кіно – найважливіше з мистецтв. Відповідно, вона ніколи не буде фінансувати кінематограф так, як його фінансує Кремль. Але все-таки вважаю, що українське кіно на сьогодні вже є, треба лише його донести до публіки. Усе, що зараз відбувається – живе, за цим цікаво стежити. Шість років тому було значно сумніше. Щодо українського телебачення, його як такого немає. Більшість телеканалів існують або за рахунок російських серіалів, або тих, які виробляються в Україні, але насправді – на замовлення російських каналів. Відповідно весь зміст диктується російськими продюсерами.
– Чи може молодий режисер сьогодні "пробитися" без грошей?
– Є фестивалі фільмів, знятих на мобільний телефон. Тож, якщо є ідея чи імпульс, завжди можна знайти спосіб його реалізації навіть без державної підтримки. Отже, якщо людина хоче, то навіть за сьогоднішніх українських реалій може пробитися.
– Працюючи телеведучим, що ви відчували, сидячи перед камерою?
– Навіть якщо намагаєшся бути абсолютно природним, перед камерою ти все одно граєш. Це суперечить моїй природі. Тому тривалий час, коли я сідав перед камерою, нічого, крім мандражу, не відчував. Тепер вже трохи призвичаївся, але в будь-якому разі, якщо не відчуваєш дистанції між собою і своїм екранним втіленням, ти не зовсім професіонал. Але й заграватися у це екранне "я" теж дуже небезпечно. Я знаю багатьох людей, які на цьому дуже швидко згоріли. Єдине, що може врятувати – почуття самоіронії і гумору. У мене є улюблений вислів: "Доки ти знаєш, що брешеш, ти – чесний".
Галина МАРКІВ

З ДОСЬЄ
Народився 24 квітня 1955 року в столиці Болгарії Софії.
1977 року закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет романо-германської філології.
З 1995 працював на "1+1" ведучим програм "Телеманія", "Сніданок з 1+1", "Спецпроект Юрія Макарова", "Імперія кіно", "Документ".
2007 року очолив новий суспільно-політичний журнал "Український тиждень".
Володіє англійською, французькою, болгарською мовами.
Захоплюється подорожами, грою на фортепіано.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують