Прийнято вважати, що чорні щури – головні розповсюджувачі бубонної чуми в Європі.
Але співробітники Університету Осло вважають: спалахи чуми в середні століття слід пов'язувати не з європейськими щурами, а з гостями з Азії, передає BBC.
Чорна смерть, яка виникла в Азії, прибула в Європу в 1347 році і викликала одну з найбільш смертоносних епідемій в історії людства. У наступні 400 років спалах чуми виникав знову і знову. Щоб розібратися, що допомогло чумі поширитися, вчені порівняли дані про погодні умови з 7711 спалахами чуми. Це могло б показати, яку роль відіграли щури.
Отже, щоб гризуни ефективно розповсюджували чуму, повинно бути тепле літо з помірною вологістю. Але аналіз не виявив зв'язку між спалахами чуми і погодою. З цього був зроблений висновок: можливо, особливі погодні умови саме в Азії створили ідеальні умови для великої піщанки – ще одного гризуна, що переносить чуму. В Азії цілком комфортно могли себе почувати і блохи (багато опадів навесні, а потім тепле літо).
І якраз цей гризун спровокував подальший розвиток епідемії в Європі. Більше того, в той період активізувалися торгові зв'язки Заходу і Сходу. Тому, чума, швидше за все, прийшла в Європу по Шовковому шляху. Щоб підтвердити теорію, ученим належить провести аналіз ДНК бактерій чуми, заборонених зі скелетів по всій Європі.
