А це основний механізм, який впливає на стійкість патогенів. Зокрема співробітники Університету Антверпена досліджували дані про використання антибіотиків 2011 року у Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Грузії, Косово, Киргизстані, Молдові, Чорногорії, Сербії, Таджикистані та Туреччині.
Загалом у розрахунок бралися і рецептурні, і безрецептурні антибактеріальні засоби. З'ясувалося: найбільший обсяг споживання антибіотиків відзначається в Туреччині. Наприклад, тут кожен житель країни споживає в три рази більше ліків, ніж житель Вірменії, де найскромніші обсяги використання антибіотиків. Список популярних антибіотиків у Грузії і Туреччини очолює ко-амоксиклав (амоксицилін/клавуланова кислота). На цей засіб доводиться 42,9% і 30,7% від загального споживання антибіотиків відповідно.
У країнах колишнього СРСР особливо популярні ампіцилін і амоксицилін (в Азербайджані їх використовують в 55,9% випадків). У Сербії та Чорногорії частіше звертаються до препаратів групи макролідів (15,8 % і 19,5 %). Причому внутрішньовенно антибіотики вводять не тільки в медичних установах. В цілому, на думку експертів, потужні протимікробні препарати широкого спектру дії типу хінолонів та амоксициліну разом з інгібіторами бета-лактамаз необгрунтовано використовують як першу лінію захисту. Але, згідно з приписом, вони відносяться до другої лінії захисту. Все це говорить про необхідність створення жорсткої системи моніторингу.
