«Перемогами пишаюся, і поразками теж»: дівчина-патрульна з Буковини стала чемпіонкою світу з панкратіону

Тетяна Гринько – патрульна поліцейська, яка стала чемпіонкою світу з панкратіону.

Кореспондентка molbuk.ua поспілкувалася із дівчиною та дізналася, чому вона обрала саме такий вид спорту.

{reklama}

"Разом із татом дивилися бої"

Тетяна Гринько родом із Сокирянського району, села Михалково. Розповідає, що змалечку любила дивитися бої без правил.

– Ми з татком дивилися бокс та бої без правил. Ще тоді я хотіла піти на панкратіон, але ми жили у селі, тож такої можливості у мене не було. Вже пізніше, коли я переїхала до Чернівців і вступила до ЧНУ на факультет фізичної культури та здоров’я людини, почала ходити на тренування з панкратіону. Тоді мене

загітувала моя подруга. На той момент вона була чемпіонкою Європи. Вже із 16 років я почала тренуватися. Минув рік, і я хотіла покинути цей вид спорту,

тому що було дуже багато справ: навчання, фітнес, туризм. Кожна хвилинка була розписана. Та мій тренер тоді сказав, що йти не варто, адже маю хороші здібності, – згадує Таня.

Поєднання роботи і спорту – це важко

Тетяна Гринько розповіла, що у 2017 році панкратіон розділили на два види – панкратіон-ударка та греплінг (вид боротьби).

– Переважно я займаюся джиу-джитсу, це мені корисно для роботи поліцейською. Від патрульної поліції їздила на різні змагання. Чесно сказати, поєднувати такий вид спорту зі своєю роботою досить важко. То нічні зміни, то денні, прокидаєшся о п’ятій ранку, приходиш додому о десятій вечора… На тренування

зовсім часу не вистачало. Бувало таке, що, прийшовши із нічної зміни, одразу бігла на тренування вранці, приходила додому, трішки відпочивала і ввечері знову бігла тренуватися. Зараз, як згадою, не розумію, звідки брала на це сили, – каже Таня Гринько.

"Він був п’яний, а я не розрахувала силу"

На питання, чи доводилося Тетяні застосовувати прийоми панкратіону у роботі поліцейської, дівчина лише сміється.

– Доводилося. На початку застосовувала. Як зараз пам’ятаю, приїжджаємо на виклик – син бив маму. Він був у стані сильного алкогольного сп’яніння. Почав "простягати руки" до нас із колегою. Ми заламали йому руки за спину, а я, не довго думаючи, застосувала до нього "передню петличку", він падає і б’ється
головою. Тоді вже його мама почала на нас кричати, що поліцейські погані. Після цього випадку намагаюся не застосовувати силу, бо боюся, що можу не розрахувати її, – каже дівчина.

Таня отримувала досить багато травм у такому виді спорту .

– На підсвідомому рівні я розумію, що йду на змагання і можу отримати травми. У 2019 році я їхала на Чемпіонат світу, який відбувався у Римі. Я тоді отримала досить серйозну травму. З коліна мене вдарили в око, я отримала перелом скулової кістки. Загалом багато разів травмувалася: розтяжки, переломи, – каже Таня Гринько.



– Перемог у мене багато, я ними пишаюся. Та ще більше пишаюся поразками. Після них стаю сильнішою, більше працюю над собою.

Чи варто віддавати дитину на панкратіон? – запитую.

– Я би радила віддавати дитину на боротьбу. Та все залежить від її бажання. Тому що будь-який вид спорту потрібно любити. Це має приносити задоволення. Багато моїх знайомих віддають дітей на боротьбу чи дзюдо у віці п’яти років. Там їх тренують, роблять розтяжку, виховують характер, витримку та силу волі, – каже Таня.



Зараз Таня працює у Нацполіції в Києві, але заняття панкратіоном не полишає.


Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram