Молодий буковинець » Новини Чернівців » «Цимбали – це реліквія, на них грали мій дід і батько»

«Цимбали – це реліквія, на них грали мій дід і батько»

Новини Чернівців / культура, шоу-бізнес
3 544
0
Музикант з діда-прадіда – заслужений артист України, соліст дуету "Писанка" – Іван Кавацюк знаний не лише в Україні, а й в усьому світі. Його гру на родинних столітніх цимбалах слухали в Канаді, США, Фінляндії, Швеції, Греції, Італії, Франції, Австрії, Німеччині та інших країнах. Із мелодії цимбаліста щодня починаються передачі радіо Ватикану. Днями Іван Кавацюк скромно, у родинному колі відзначив 50-літній ювілей. Для музиканта це новий етап творчості. Разом із Оксаною Савчук вони готують нові диски і ювілейний концерт на Великдень.

Перед ювілеєм ходили до Зарваниці

Ми зустрілися з ювіляром у затишній квартирі дуету "Писанка".

– Як почуваєтеся, пане Іване, проживши півстоліття?

– Прокинувся цього дня вранці, побачив, що світить сонце, голуб сидить на вікні, поруч – кохана дружина, яка вже багато років надихає мене… І зрозумів, що життя триває.

– А як відзначили свій ювілей?

– Вдома – удвох з Оксанкою. Ми ніде не афішували цю дату. Великих гулянь і святкувань не планували. Напередодні в моїй родині трапилося горе. А святкувати без близьких людей не хотілося, бо завжди всі вагомі події відзначаємо разом. Перед днем народження ми поїхали з дружиною, друзями і нашим духовним наставником отцем Валерієм Сиротюком на прощу до Зарваниці, помолилися там. У зв’язку з моїм ювілеєм вирішили зробити подарунок буковинцям. Це буде концерт дуету "Писанка". Він мав відбутися на Різдво, але через родинну біду довелося перенести його на Великдень.

– Коли я Вам телефонувала, Ви саме були в студії. Записуєте щось нове?

– Готуємо з Оксанкою нову програму – пісні, інструментальну музику. Маємо безліч планів. Дуже багато працюємо. Хочу перевидати компакт-диск своїх мелодій, де буде багато нових. Він вийшов п’ять років тому, але його вмить розкупили. Навіть у мене залишився лише один екземпляр. Майже щодня мені телефонують і запитують, де можна придбати диск. Плануємо також випустити компакт-диск із піснями дуету "Писанка" та автентичними піснями, записаними багато років тому.

Подарував своєму учневі цимбали

– Мало хто знає, що Іванко не лише вміє добре грати на цимбалах, а й збирає і записує давні пісні та мелодії. А ще реставрує старі записи – дає їм друге життя, – приєднується до розмови Оксана САВЧУК. – Може годинами проглядати та прослуховувати кілометри плівки. І на це йому вистачає терпіння. Він надзвичайно вимогливий. Доки сам не буде задоволений отриманим результатом, перероблятиме все безліч разів. Каже, що у цій роботі не може бути "якось", бо потім вже нічого не виправиш.

– Пані Оксано, розкажіть про інші захоплення свого чоловіка.

– Іван надзвичайно захоплюється музичною технікою і добре знається на ній. Його друзі – музиканти та режисери – постійно радяться з ним, які краще пульт купити, мікрофон або колонки. Навіть коли їдемо на гастролі за кордон, він одразу ж знаходить спільну мову з продавцями музичної техніки, бо чудово знає всю термінологію. А ще Іван – дуже добрий господар, все вміє зробити вдома. Дбає, щоби в родинному помісті у Кіцмані, де мешкає наша мама, все було в найкращому вигляді – в хаті, на городі, в саду. Сауну сам спорудив. А ще мій чоловік дуже любить косити траву – обов’яз­ково ручною косою. І постійно турбується про птахів – годівниці для них робить, підгодовує їх. Коли Іван виносить на подвір’я цимбали і починає грати, пташки підспівують йому. Це найкращий концерт, який мені довелося слухати.

– Передаєте комусь свою майстерність, пане Іване?

– Викладацька робота вимагає багато часу, якого в мене зараз немає. Але заочних учнів у мене чимало. Одному з них – Андрієві Войчуку з Новодністровська – я навіть подарував свої цимбали, які виготовили для мене в моєму селі. Нині це один із найкращих молодих цимбалістів в Україні. Закінчив консерваторію і грає в Національному оркестрі народних інструментів у Києві.

– Кажуть, що ви зберігаєте вірність не лише дружині, а й своїм цимбалам…

– "Писанку" не можу проміняти, бо кращої немає (сміється, – авт.). А цимбали – це наша родинна реліквія, у якій зберігається дух моїх прадідів. Їм понад сто років. На них грав ще мій дід, потім – батько. Два роки тому я віддавав їх на реставрацію. Довірив цю майстерну роботу своєму одоносельчанину – теж цимбалістові. Зараз інструмент звучить ще краще.

– Якось запитала в чоловіка, кого він більше любить: мене чи цимбали. Він помовчав і сказав: "І тебе теж", – сміється пані Оксана. – Насправді Іван – дуже вірна людина. Для друзів, родини, музики. Навіть для своїх цимбалів. 
Надія БУДНА

З ДОСЬЄ

Іван КАВАЦЮК народився 21 січня 1961 року в селі Мишин на Івано-Франківщині.
Закінчив Коломийську музичну школу, Дрогобицьке музичне училище та Рівненський державний інститут культури.
Брав участь у міжнародних конкурсах та фестивалях.
На першому Всеукраїнському фестивалі "Червона рута" 1989 року зустрівся з Оксаною Савчук, разом вони створили дует "Писанка".
1997 року їм присвоїли звання "Заслужених артистів України".
2003 року дует "Писанка" отримав найвище визнання Української Греко-Католицької церкви – медаль "Божої Матері".
2008 року нагороджені орденами "За заслуги" ІІІ ступеня та княгині Ольги.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують