Чим частіше ходжу на ринок, тим більше замислююся про те, що нашим продавцям не завадило б навчитися культури поводження з покупцями. Зрозуміло, жити важко, заробітки малі. Але це ж не привід визвіритися на людей, які хочуть у вас щось купити.
Минулого літа була в Туреччині. Пригадую, поїхали ми на турецький базар. Там традиція – усе дають на пробу. І так мені ця традиція сподобалася… До речі, це досить вигідно і для продавців: майже все, що пробувала, купила.
А ось – наш ринок "Центральний" на вулиці Червоноармійській. Хочу мандаринів, але солодких. Підходжу до жіночки, запитую: "На пробу даєте? Хочу купити, але щоб були солодкі". Жіночка неприязно глянула на мене і буркнула: "Що там ще пробувати?" Після цього я в неї вже нічого не хотіла купувати
А ось ще один випадок на тому ж ринку "Центральному".
Захотілося редиски. Пучок коштує сім гривень. Дивлюся в гаманець – грошей залишилося впритул, а ще ліки треба купити. Підходжу до жіночки і запитую: "Якщо візьму два пучки, дасте трохи дешевше?" Ну прийнято ж на ринку торгуватися… Але жіночка відреагувала бурхливо: "Так, звичайно, віддам задурно, бо ти два пучки береш! Ти що, "нуждаєшся?" І знову, гнівно дивлячись мені в очі, кричить так, що аж перехожі озираються: "Ти що, "нуждаєшся?!"
Це було так несподівано, що я почервоніла і, кинувши редиску, втекла геть. Чому вона так зі мною? Чим я її образила?
Продавці, звісно, можуть і далі виливати свій гнів на покупців. Але часи дефіциту минули. Покупці мають великий вибір і хочуть поваги до себе. Тому людина, яка себе поважає, більше ніколи нічого не купить у такого продавця. То кому ж у результаті буде гірше?
