Молодий буковинець » блоги » блог Надії Будної » «Це «путін», і ми його вб’ємо». Блог Надії Будної

«Це «путін», і ми його вб’ємо». Блог Надії Будної

блоги / блог Надії Будної
1 777
0
Діти знову почали гратися у "війну". Колись гралися у фашистів та "наших", тепер у москалів і українських солдатів.

Недавно спостерігала, як хлопчики 10-12 років ганяли з іграшковими автоматами та пістолетами, в одного навіть був бінокль. "Ми українська армія, а там, за тим горбом, засіли москалі, які хочуть захопити наш двір. Будемо атакувати їх і брати в полон. А це "путін", і ми його "вб’ємо", – показав на солом’яне опудало один із хлопчиків.

Моя знайома розповіла, що її шестирічний син почав малювати підбиті танки, зруйновані будинки, дітей, що плачуть. Каже, що хоче стати військовим і перемогти росіян. А до війни Максим малював планети і мріяв стати космонавтом.

Продавчиня магазину запевнила, що останнім часом почали купувати для дітей іграшкові автомати, пістолети, гранати. "Раніше вони стояли роками, ніхто ними не цікавився. А з початком війни їх почали швидко розбирати. Також зріс попит на іграшкові танки, літаки, вертольоти, солдатиків у камуфляжах", – розповіла Валентина.

Пригадалося, як ми колись теж гралися у "війну" в лісі, що за селом. Ділилися на "німців" і "наших". Часто виникали суперечки, бо ніхто не хотів бути "німцем". Хлопці самі майстрували дерев’яні пістолети та автомати. Дівчатка були "медсестрами" і на ношах, сплетених із гілок, носили "поранених". І в цих дитячих битвах завжди перемагали "наші".

Мій син теж грався у "війну". Ганяв із хлопчаками Гравітоном до пізньої ночі. Часто приходив додому з розбитими колінами, подряпаними до крові руками. У нього був цілий арсенал іграшкової зброї, гараж із бойовою технікою та армія солдатиків.

А мої внуки вже не гралися у "війну". У них не було ні іграшкових автоматів, ні танків. Зате були динозаври, роботи, герої улюблених мультфільмів. До них не дійшли відголоси далекої Другої світової – і це радувало. Здавалося, що діти завжди гратимуться у мирні ігри й ніколи вже не знатимуть, що таке війна.

Але Росія напала на Україну. І наші діти знову граються в такі ігри, наслідуючи українських захисників.

"Дитина так влаштована: в її грі відображається те, що навколо. Триває війна, тож вона прийшла і в ігри, – пояснила психоаналітикиня Марія ГОНЧАРЕНКО. – Природно, що діти намагаються "перетравити" враження у грі та малюнках. Це прояв стресових факторів, важких навіть для дорослих. А до дітей, які живуть за часів війни, взагалі треба ставитися по-іншому. Ідеться не про агресію, а про бажання контролювати ситуацію, захищатися, повернути собі мирне життя. Якщо дитина символічно "вбиває Путіна", це дає їй відчуття власної сили, внеску в боротьбу, наближення до перемоги. Такі ігри, як це не парадоксально, більше про мир та спокій, ніж про агресію".
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують